Свідчення і молитви наших реабілітантів

У квітні та травні 2019р. чимало наших підопічних приступило до Святої Сповіді та Святого Причастя Тіла та Крові Господа Ісуса Христа. Деякі з них зустрілися з Ісусом таким чином вперше у житті. Ось, що вони сказали на моє – як капелана Реб-центра – запитання:
«Що ти хотів би сказати Ісусу з цього приводу?»

(Олександр)

Ісусе, дякую Тобі, що Ти прийняв мене таким, яким я був. Дякую, що Ти мене витягуєш з болота, в якому я був. Я Тобі дуже дякую за це. Хочу, щоб Ти постійно був зі мною, постійно дивився на мене та постійно вів цією дорогою, якою Ти захочеш, а не я захочу. Амінь.

(Віктор)

Раніше я сповідався та причащався, але не розумів суті сповідання гріхів. Мені задавали питання, але я не розумів до кінця того, що я роблю. Коли я прийшов сюди, я пізнав Ісуса. Я зізнався перед священиком в своїх гріхах, прийняв Святе Причастя та відчуваю благодать, яку Ісус посилає мені.
Я пізнав Тебе, Ісусе. Ти відкриваєш мені очі, спасаєш мене. Ти навчив мене наново сміятись. Вселив мені надію та ввів на Свою дорогу. Я так вдячний Тобі, Ісусе!

(Іван)

Спасибо Тебе, Господь, что - несмотря на нашу злобу и беззакония – пришел к нам, чтобы мы имели исцеление. По благодать Ты даёшь нам Своё Тело, которое нас очищает из грехов наших. Спасибо, что Ты нас простил, что нас научил жить с нашими страданиями. Ты показал, что это возможно. Иисус, спасибо Тебе за Твоё милосердие, за Твою благодать, Господь!

(Алла)

Прошу Тебе Ісусе, навчи мене любити Тебе, служити Тобі та іншим людям. Дякую Тобі за те, що Ти мене любиш.

(Роман)

Хочу подякувати Тобі, Ісусе, що Ти мені простив моє гріхи та прийняв до Себе, явив Свою милість. Ісусе, я люблю Тебе за те, що Ти мене спас й врятував, тому що я своїм колишнім життям дуже Тебе зневажив.

(Іван)

Ісусе, я хочу Тебе більше пізнати, що з Тобою було, як Ти жив на землі, що Ти зробив ради мене. Ти змінив моє життя, яке так відрізнялося від Твого життя. Дякую Тобі!

(Юрій)

Дякую Тобі, Ісусе за прощення моїх гріхів, що Ти підняв мене з ями залежностей, за звільнення. Щодня зціляєш мене та допомагаєш мені на путі в Твоє Царство небесне. Тому я молю Тебе, Ісусе, всім серцем своїм, всією душею та думкою своєю.

(Назарій)

Ісусе, я люблю Тебе та дякую Тобі за Таїнство покаяння, за те , що Ти забрав кожен мій гріх та очистив моє серце Своєю Кров’ю. Через Таїнство сповіді Ти показав мені, що таке духовна чистота, духовна свобода. Ти на хресті відкупив мій гріх. Дякую Тобі за надприродною любов та мир в серці. Дякую Тобі також за чесноти.

(Микола)

Коли я тут повірив в Ісуса, то Він дарував мені новий сенс життя. Відтоді Він завжди поруч мене.
Ісусе, я дякую Тобі, що Ти допоміг мені перебороти страх. Ісусе, коли я повірив в Тебе, я наново народився. Ти витяг мене з глибокої ями.

(Іван)

Я не сам прийшов в Реб-центр, але привів мене сюди Ісус. Тут я зрозумів, що це таке Біблія. Я тут дізнався, що Ісус був посланий Богом як Спаситель. Я повірив, що Він Бог та що Він приніс на землю заповіді, щоб нам жити по новим законам, щоб нам всім воскреснути та мати Царство небесне. Тому я зараз тут знаходжусь.
Дай мені, Боже, побачити Тебе та побачити Ісуса. Амінь.
Мені 55 років. Я тут висповідався за все своє життя. І мені так легко стало на душі і в загалі. Я став іншою людиною. Я тут зрозумів, що, якщо я буду жити по заповідям Божим, я буду на 100 відсотків новою людиною і все буду робити краще ніж до сих пір. Святе Причастя стало для мене очищенням моєї душі від гріхів. Я прекрасно себе почуваю. Я вже не грішу так, як колись. В Святому Причасті я приймаю Ісуса в себе. Приймаючи Його Тіло й Кров, я приймаю Його силу в своє життя. Амінь.

Хресна дорога Ісуса

Ніякий це не Бог – що хрест несе,
Брехун, це – самозванець…
Якби ж Господь наш так упав,
Було б всьому кінець.
Померкло б сонце,
Згасли б зорі, упало б небо,
Впали б гори,
Настала б тишина,зупинився б час.
Посланець сатани несе цей хрест,
Нічим не відрізняється від нас…
За багатьох Він менше зростом,
За себе постояти Він не вміє…
Який це Божий Син?..
Брехун,обманщик просто –
Отож, розіпніть його, розіпніть…
Розважилися ми трохи,
Ніякий це не Божий Син.
За кого ж Він страждає?
Життя іде собі, шумить,
Тож Бог Його не знає.
Розіпніть скоріш, спішу додому,
Дітям гостинці роздати,
Потім сходити в синагогу
І Бога прославляти.
Скоріш розіпніть його, розіпніть ,
Розіпніть – спішу додому.
Там батьки, жінка, діти,
Вся сім’я,
Отож спішу додому я.
Нехай помре , Я ж буду жити
І своєму Господу служити…
Розіпніть його! Розіпніть!
Скоріш його розіпніть!
Мій Боже, любий Батьку мій,
Прости їх нерозумних,
Не знають, що творять вони,
Твої теж дочки і сини.
Вони – є Твої діти,
А я на хрест свій сам іду,
Щоб кров’ю їх омити.
Тож смерть свою, Мій Отче,
Прийму від них смиренно,
Я знаю кожного із них,
Люблю їх, знаю поіменно.
Прости ж- бо ,Господи, усіх
Що жде їх – ще не знають,
Нехай живуть тут на землі
І мене чекають.

Тому що ради них усе це,
Мої муки і страждання,
І смерть прийму за них усіх,
Щоби прийшли до покаяння.
І оживу я ради них,
Щоб вести за собою,
До Тебе ,Батьку Мій, привести,
Щоб були лиш з Тобою…
Прости Ти, Боже, їм прости,
Бо Я їх дуже люблю,
Спасу від смерті спершу їх,
А потім приголублю.
Я їхні муки заберу на хрест свій, –
Чуєш, Тату!
Облегшу трохи їх ярмо,
Для них це забагато.
Отож, прошу Тебе, прости,
Не знають бідні, що творять,
Що думають, що говорять…
Прошу Тебе, прости їх, прошу Тебе – прости!

Голюк Віктор

Уповання на Бога

На Бога уповаю,
На Нього – надія,
І Віра й кохання,
І здійсненна мрія.
Мене Він підняв
Із страшної безодні,
І Віра у Нього
Тримає сьогодні.
Дає мені сили
І кріпості духу,
Я вистою з Ним
І в нещасті й в розруху.
Хвалу приносячи
І славлячи Бога,
Мені відкривається
Ясна дорога.
Мені відкривається
Істина й мудрість,
І я прозріваю,
І рушиться скутість.
Я дякую, дякую любому Богу
За ясну, широку й прекрасну дорогу,
За те, як прожив я,
І жити я буду –
Я дякую Богу,
Його не забуду.
Творець всемогутній,
Нас люблячий, Милий,
Ти – наші закони,
І – наше Ти право.
Той, хто з Тобою,
Той щастя пізнає,
Бо царство Твоє
Є насправді безкрає,
І віра у Тебе завжди спасає.

Голюк Віктор

Страсті Христові

За що знущаються із мене,
Що Я поганого зробив?
За що, все б’ють, і б’ють, і б’ють ,
І тіло моє рвуть?
О, Батьку мій – яка то біль!
Знущаються, плюють на Мене,
В лице плюють, б’ють довго і щосили,
О, Боже Мій, допоможи витримати все,
Витерпіти Мені дай сили…
Вінець терновий на голову оділи,
Кров заливає очі
І голова болить: О ,Боже, як вона болить!
О, Тату Мій, Я мушу витерпіти все,
Прошу Тебе: “Дай сили”.
Шматки тіла Мого на землі,
Моєю кров’ю підлогу миють.
Чим керує сатана, –
Не відають вони
І по його волі діють…
Важенний хрест на Мене положили
І заставляють нести, –
А в Мене вже немає сили…
Знущаються, сміються і кричать,
Плюють на Мене, б’ють і б’ють…
О, Господи, дай сили витримати все,
Прошу Тебе, – дай сили…
Як пити хочеться –
Хоча б ковток води…
Як спрага мучить, –
Я б міг ріки повернути,
Щоб потекли сюди,
Й дощем мене, щоб окропили…
Господи Ти мій, прошу Тебе:
Допоможи Мені, дай сили
Витерпіти все, дай сили…
Немає сили вже іти,
Усе Мене болить,
Запливає очі кров і піт…
Зробив би так, щоб на руках мене носили,
Та все ж Свій хрест Я донесу, –
О, Тату Мій, о, любий Мій, дай сили.
Принижують, оголюють Мене,
Мій одяг в кості розіграють…
Мій Тату, Як Мене болить,
А вони знову б’ють і б’ють.
Знущанням, сміхом образили,
Я ж терплю це ради них,
І ради них стерпіти
Прошу: Дай Мені, Ти, сили.
Розтягують і в’яжуть на хресті,
Суглоби вивертають…
О, Боже, як мене болить
Все тіло, і душа болить…
Свого гріха вони не знають,
У ноги цвяхи б’ють,
І руки прибивають:
Прости ж-бо, Господи, Ти їх,
Бо що творять – не знають, –
Не тільки, Отче Мій, Мене
І Тебе також розпинають…
І ось піднесли на Хресті –
Які ж то муки і страждання,
Яка ж то біль, який то жах –
Все ради них, все ради їх помилування…
Люблю Я всіх Твоїх дітей,
І цих, що тут стоять…
Прости, Мій любий Батьку, їх –
Не відають, що творили, й що творять.
Гріхом засліплені вони,
Я їх скупляю гріх,
Себе Я в жертву приношу –
Умру за них, за всіх…
Оцтом Мене вже напоїли,
Недобре ж як мені,
Іду до Тебе, Тату мій,
А їм Ти, Боже Мій, дай сили, –
Прости їх, прости…

Голюк Віктор

Каяття

Я щиро каюся в гріхах,
За грішні помисли й діяння,
Прошу Тебе помилування…
Помилуй, зглянься, Боже мій,
свої приношу покаяння
І щиро віру я Тобі,
Надіюсь Я на оправдання.
Не гідний бачити Тебе,
Й лежати пилом під стопами,
Я– раб Твій і дитя Твоє .
Щасливий я, і радий я,
Тому що Ти у нас всіх є.
Ти – наш Сотворитель і Творець,
Єдиний наш Отець небесний,
Розп’ятий за дітей своїх, –
І ради них Ти був воскреслий
За людські, не свої гріхи.
На страшні муки Ти віддався,
Невдячність мав Ти за це все
І на хресті Ти сам остався
І знову Ти пробачив нас.
Бо любиш нас Ти свято й щиро,
Ти хочеш тільки щастя нам,
Ти вчиш нас жити тільки з миром
І після всіх твоїх діянь.
Людство у сумнівах все ходить,
Тому й неправильно живе,
Тому і щастя не знаходить…
Прости ж-бо, Господи,Ти нас,
Путі твої несповідимі
І свято вірю я Тобі,
І вірю в те ,що Ти єдиний.

Голюк Віктор

Діві Марії

Жінко земна – Цариця Небесна,
Обрана Богом – що народила Бога.
Перед гнівом праведним Господнім
Ти заступишся за нас…
І покриваєш від безодні,
В яку спускаємось не раз.
Ти, Богородице прекрасна,
Ти є на небі - Зірка Ясна,
Прекрасне Сяйво Доброти,
Любов і Щастя – це все Ти.
Добро, і Віра і Надія,
Ти – Щастя Дійсність,
Наша Мрія,
Опора віри в Твого Сина,
Пресвята Жінка із Землі,
Ти лиш одна така – єдина,
За нас Ти щиро просиш Бога:
« Прости їм, Господи, прости…
Вони ж бо діти нерозумні,
Вони несуть свої хрести.
Помилуй, Господи, слабких їх…
Слабкі ж бо духом, слабкі тілом,
І Ти ж це знаєш – так і є,
Кожен несе з них свою ношу,
Кому із них яка дана.
Спаси ж Ти, Господи, їх душу,
Їх чаша, майже, випита до дна.
Ти дав їм волю безграничну,
Ти віддав царство їм Своє,
Вони ж бо нерозумно нищать
І кінець світу настає.
Самі себе вбивають,
Себе заковують в ланцюги,
На Бога нарікають та не знають,
Що в них самих те зло і є.
Не знають, нерозумні діти,
Проблеми всі у них самих.
Добро і зло – це все в руках їх,
До чого горнуться – те й мають.
Хоч все-таки не мало знають –
Не роблять висновків й страждають.
І десять заповідей – закон, що дав Господь,
Геть відкидають.
Гординю підняли високо,
Що не побачать навіть оком,
Рівняються з Тобою, Боже,
А для людини – це негоже,
Блукають бідні у пітьмі –
Зло розпусти, зради і брехні.
Не мають совісті, ні честі,
Майже забули про добро,
Навіщо стільки злоби нести?..
І нащо випробовувати Бога?
Бо ж їм дана ясна дорога
Любові, щастя й доброти.
Для них же, Боже –
Це все Ти.
Прости їх ,Боже, нерозумних,
Прости їх ,Господи, прости…
Я дякую Тобі, Царице,
За твої сльози й доброту,
І падаю перед Тобою ниць,
Я молю й люблю, Тебе святу.

Голюк Віктор

Колишні Служителі