На зустрічі зі священиками руху «за тверезість життя» я почув ім’я — Метт Талбот. Ім’я чоловіка, який із Божою поміччю покинув пияцтво і спрямував своє життя на шлях святості. Зараз триває процес його беатифікації… Хто він такий?
У наші дні є безліч програм і методик допомоги залежним та співзалежним людям. Більшість із цих методик ґрунтується на програмі «12 кроків» товариства Анонімних алкоголіків — мабуть, найбільш продуктивної програми психологічної самодопомоги. Групи підтримки й допомоги залежним і співзалежним існують при багатьох католицьких парафіях та спільнотах, і нерідко їхнім покровителем є Метт Талбот.
Метт народився 2 травня 1856 року в Дубліні, Ірландія. Його батьки жили в багатоквартирному будинку в одному з бідних католицьких кварталів міста. Чарльз Талбот багато працював, а Елізабет займалася дітьми, яких було дванадцятеро. Правда, не всі змогли дожити до повноліття, зовсім малюками померли брати-близнюки, народжені у подружжя Талбот перед Меттом. Коли хлопчикові виповнилося дванадцять, він став помічником батька, і Чарльз послав його працювати на пивний завод. Треба сказати, що до цього часу Метт майже не вмів писати ані читати, чи не весь час був зайнятий працею. Єдиним, що відрізняло його серед однолітків, була побожність. Проте робота на пивному заводі вплинула на духовний та моральний стан юнака. Досить швидко він призвичаївся до алкоголю. Заклопотані роботою та меншими дітьми батьки не зразу помітили цю зміну в сині. Чарльз спробував вирішити питання з алкоголізмом Метта найпростішим способом — побив його. Але покарання не дало ніякого результату.
Тоді Талбот-старший влаштував сина працювати в доках. Тут була зарплата більша, але і спокус виявилося не менше, ніж на пивному заводі. Метт легко знайшов собі товаришів по чарці серед дорослих докерів. У них він навчився лихословити і перейняв розпусні манери в поведінці. Товариський за природою юнак легко давав новим друзям на випивку, з задоволенням ходив з ними по барах, повертаючись додому аж під ранок. Поступово він перестав відвідувати недільну літургію, і весь свій вільний часу проводив біля барної стійки.
Батьки нічого не можуть вдіяти. Вічно п’яний молодик не слухає нічиїх порад. Батько перестав бути для нього авторитетом. Метт Талбот стає звичайним портовим алкоголіком. Врешті-решт він втрачає роботу, і ось тут-то й відбуваються несподівані зміни.
Меттові вже двадцять вісім років. Все його життя минає в алкогольному тумані. Економічний спад у країні призводить до того, що без роботи залишаються безліч ірландців. Серед них Метт і його брати. Поки ще вистачає грошей, Талбот безтурботно проводить дні в барі неподалік від доків. Але одного разу він помічає, що похмелитися нема за що. Тоді він звертається за «допомогою» до своїх товаришів по чарці, до тих, кого він сам не раз пригощав… Але всі йому відмовляють. Кілька днів без алкоголю вводять Метта у справжню депресію. Це зараз ми знаємо про ломку, через яку проходять всі, хто прагне «зав’язати» з алкоголем чи наркотиками. Тоді ж нещасних алкоголіків часто просто знаходили де-небудь на горищі покинутого будинку, де вони накладали на себе руки. Змучений Талбот шукає будь-яку можливість роздобути спиртне… Тільки одного разу ввечері він приходить додому незвично рано, сідає в крісло і сидить нерухомо, зі зміненим обличчям. На запитання матері, що ж із ним сталося, Метт відповідає, що він вирішив більше не пити. Виявилося, що в пошуках випивки він проходив повз церкву, де колись приймав Перше Причастя. Він зайшов усередину… І з цього моменту життя Метта Талбота стало розвиватися за геть інакшим сценарієм.
Тепер центром його життя став Христос. По багатьох роках безпросвітного пияцтва Талбот приступає до святих таїнств. Він дає обітницю не торкатися спиртного. Спочатку на один місяць, потім на три, а потім і на все життя. Перший місяць обітниці здається йому справжнім кошмаром: безсоння, фізичне й емоційне виснаження, ніжні жахи і галюцинації. Одного разу, зовсім змучений самотністю, він входить до бару й сідає біля стійки. Але бармен уперто не звертає на нього уваги і не несе випивку. Талбот розуміє, що це Божий промисел, і продовжує боротьбу зі своєю гріховною пристрастю. Він починає багато читати, звертається до творів давніх Отців Церкви. Під впливом свого духівника захоплюється ірландськими чернечими традиціями. Все той же духівник пропонує Меттові скласти обітницю Божій Матері й на знак вірності Їй носити невеликий ланцюжок, що символізує його прихильність до Пресвятої Діви.
Багато років Талбот працює на лісозаготівельному заводі. Він виконує найпростішу роботу. Ледве закінчується робочий день, як він поспішає додому, щоби зняти пропахлий смолою і дьогтем одяг, ретельно помитися і йти до храму на святу Літургію. Тепер усе життя цієї людини пов’язане з церквою. О п’ятій годині ранку він уже поспішає до церкви. Закінчує день, стоячи навколішках. Захоплений прикладом св. Франциска, він спить на голій вузькій дошці. А вступивши 1890 р. у віці 36 років, до Третього чину францисканського ордену [сьогодні це називається Францисканський Орден Світських, ФОС. — Прим. ред.], починає багато уваги приділяти благодійності. Гроші, які залишилися після оплати скромного житла та їжі, він віддає на добрі справи.
В останні роки життя духовність пронизує все життя цього чоловіка. Він багато молиться, і нерідко люди звертаються до нього з проханнями про молитовну підтримку. Талбот намагається бути корисним у своїй парафіяльній спільноті, бере участь в організованій отцями-єзуїтами групі допомоги алкоголікам, допомагає знедоленим. Прагнучи наслідувати св. Франциска, він дотримується суворого посту, обмежуючи свій раціон хлібом і водою. Риба на його тарілці з’являється лише в недільні та святкові дні.
Коли Талботу виповнюється 67 років, він повністю виснажений. Двічі він потрапляє до лікарні з серцевим нападом. Він помирає на східцях церкви, йдучи на ранкову службу. Ймовірно, останніми звуками на землі, які він почув, був перегук дзвонів, що скликав вірних на ранкову молитву.
Метт Талбот помирає 7 травня 1925 р., в урочистість Пресвятої Трійці. Через шість років починається процес підготовки документів для зарахування його до лику блаженних. 1975 року папа Павло VI визнає героїчність його заслуг і відкриває шлях до його беатифікації.
Метт Талбот казав: «Не осуджуйте суворо людину, яка не може відмовитися від випивки. Іноді легше мертвого воскресити, аніж відмовитись від пляшки. Але і це, й те в руках Господніх. Усе в нашому житті все підвладне Богові і все залежить від Нього».
о. Дмитро Польовий
Джерело: zna.org.ua
Осередок тверезості «ЗНАМЕННЯ» – ребілітаційно-навчальний цент де відбувається не тільки лікування залежних, але це усестороння платформа для ґрунтовного утвердження тверезості.
